Незручні реформи
Для початку слід згадати два нововведення які подарували нам українські футбольні функціонери минулого літа. Одне з них – це реформування другої ліги. З трьох груп ліги відтепер залишилося лише дві, і, відповідно, число команд у найнижчій лізі для професіональних клубів також зменшилося майже на третину. Зокрема, з футбольної карти України зникли такі старі знайомі „Вереса” як „Рава” (Рава-Руська), „Житичі” (Житомир) та „Чороногора” (Івано-Франківськ). Їм на зміну групу „А” поповнили команди з Півдня та Центру України – „Дністер” (Овідіополь), „Нафком” (Бровари), „Енергія” (Южноукраїнськ), „Рось” (Біла Церква) та „Єдність” (Плиски). Ця новина оптимізму рівнянам не додала, адже майже всі перераховані вище команди, що мали змагатися з „Вересом” були фінансово потужними, а отже – ставили перед собою високі турнірні завдання. Іншим нововведенням став календар чемпіонату, згідно з яким команди повинні були провести восени не лише матчі першого кола, а й три тури кола другого. Воно й не дивно – вже не перший рік в березні стадіони більшості колективів другої ліги виявляються не готовими приймати футбольні матчі. З іншого ж боку, якщо команда невдало проведе цей довгий осінній марафон, то після зимової перерви у неї залишатиметься не так вже й багато шансів, щоб виправити становище. На жаль, у подібній ситуації опинився саме наш „Верес”, якому навесні залишилося зіграти тільки 11 матчів.
Невдалий старт
Що ж у цей час відбувалося у „Вересі”? В порівнянні з другим колом минулого сезону склад команди майже не змінився. Після відносно вдало проведеного весняного відрізка чемпіонату-2005/06 керівництво клубу прийняло рішення довірити Миколі Волкову й далі очолювати команду. Вже вкотре залишив „Верес” форвард Віктор Газицький. Натомість продовжився курс на омолодження колективу шляхом залучення до його складу ще більшої кількості вихованців місцевої ДЮСШ. У період міжсезоння було проведено лише кілька спарингів з аматорськими командами області. І ось розпочався чемпіонат...
Вже у стартовому турі „Верес” приймав нового для себе суперника – „Дністер” з Овідіополя. Першими рахунок відкрили рівняни – це Володимир Никончук вчасно відгукнувся на навіс зліва, й влучно пробив головою. Але раділи наші гравці недовго. Уже за кілька хвилин, після помилки голкіпера „Вереса” Андрія Сікальського, гості вирівняли становище. Після перерви „Дністер” посилив тиск, але забитих м’ячів глядачі більше не побачили – 1:1. Здавалося, що команди побоювалися одна одну, і після фінального свистка результатом були задоволені усі. Це вже згодом „Дністер” поведе боротьбу за чемпіонство, а „Верес” стане одним з аутсайдерів. На старті ж усі ще були рівними. Після цього „Верес” двічі поступився на виїзді з різницею в один м’яч. Тоді багато хто такі результати пояснював простим невезінням, адже в обох матчах наша команда мала пристойний вигляд. У селищі Щасливе проти „Княжої” рівняни пропустили вирішальний гол з пенальті лише на останніх хвилинах зустрічі, а в Долині навіть вели у рахунку по ходу гри (завдяки удару здалеку Віталія Шевчука і рикошету), але не змогли втримати перевагу, ще до перерви пропустивши двічі. У проміжку між цими двома поєдинками „Верес” встиг попрощатися і з кубком України, вже на стадії 1/32 фіналу без шансів поступившись ФК”Львів – 0:2. Перевага у класі першолігової команди на мокрому від дощу газоні „Авангарду” була більш ніж відчутною.
Початок кризи
Початком справжньої ігрової кризи, з якої рівняни так і не змогли вийти до самої зимової перерви, став домашній матч наступного туру, суперником у якому була „Енергія” (Южноукраїнськ). Саме у цій грі наші вболівальники сподівалися побачити першу перемогу рідної команди, якої вже зачекалися. Натомість „Верес” „подарував” їм шокуючи розгромну поразку з непристойним рахунком – 1:5. Важко навіть одразу пригадати, коли щось подібне востаннє траплялося з „Вересом” у домашніх матчах. Починалося все для господарів не так вже й погано – Юрій Скороход у середині першого тайму навіть вивів рівнян вперед, та вже за сім хвилин рахунок став 1:2. А після перерви наші гравці, які кинулися відіграватися (суперник на той час вже грав у меншості. Епізод з вилученням вийшов досить кумедним – добре відомий рівненським глядачам голкіпер „Енергії” Сергій Собещаков вирішив „провчити” власного захисника, штовхнувши його на землю) наразилися на три результативні контрвипади южноукраїнців. Причини такого провалу пояснити було дуже важко, але, як виявилося, вже незабаром така невдала гра „Вереса” стане звичним явищем. Після такого шоку нікого вже не здивували дві наступні поразки нашої команди – від „Росі” та одного з лідерів чемпіонату івано-франківського „Факела”. До речі, в домашньому матчі з останніми рівняни також спочатку були попереду (пенальті чітко реалізував Віталій Сидоров), але вже втретє в сезоні продемонстрували невміння втримати позитивний для себе результат. Поразка від „Факела” стала для рівнян п’ятою поспіль, і оргвисновки керівництва не забарилися – з „Вереса” були відраховані ветерани команди Вадим Васильєв та Сергій Вознюк, а також тренер Сергій Сташко.
Приємною несподіванкою стала нічия, здобута „Вересом” у восьмому турі в Бережанах проти непоступливої тернопільської „Ниви”. Рівнянам вдалося вистояти, зберігши власні ворота у недоторканості. Але це був лише окремий епізод, а загалом ситуація виглядала дуже невтішною, що підтвердили дві чергові поразки. Спочатку у „рідних стінах” „Верес” вперше у чемпіонаті продемонстрував характер (програючи 0:2 „Карпатам-2”, рівнянам вдалося зрівняти рахунок), але втримати нічию не зміг. Матч проти „Оболоні-2”, незважаючи на відбитий Андрієм Сікальським пенальті, також очок не приніс – 0:1.
Останні дні Волкова
Лише під кінець першого кола підопічні Миколи Волкова видали дві гри, за які їм не повинно бути соромно перед вболівальниками. Мова йде про домашні матчі проти „Динамо-3” та „Буковини”, у яких „Верес” спромігся набрати удвічі більше очок, ніж у попередніх дев’яти поєдинках. І якщо з киянами наші гравці задовільнилися нічиєю, то зустріч проти „Буковини” принесла рівнянам таку довгоочікувану першу перемогу. Перших повноцінних три очки стали можливими завдяки влучному удару Андрія Федорчука у „дев’ятку” уже на доданих арбітром хвилинах матчу – 2:1. Як відомо, ця перемога залишається єдиною в активі „Вереса” і до сьогодні. Парадоксально, але саме після успіху в матчі з чернівчанами головний тренер команди Микола Волков вдруге написав заяву про відставку, яку керівництво на цей раз задовільнило.
Падіння триває
Рятувати „Верес” довірили Сергію Сільваю. І малюнок гри команди дійсно змінився. Щоправда, приємного ці зміни принесли мало – якщо при Волкові рівняни програвали, демонструючи при цьому результативний футбол, то з новим тренером „Верес” одразу ж видав серію з п’яти матчів без забитих голів, чотири з яких вже звично програв. Особливо неприємно вразили домашні поразки команди від аутсайдера чемпіонату „Інтера” (здавалося, кого ж тоді перемагати на власному полі, як не свого головного конкурента?) та середняків „Єдності” та „Княжої”. У кожному з наступних матчів „Верес” виглядав на полі все невиразніше, безперспективніше у нападі, а бажання боротися за позитивний результат у більшості гравців майже не спостерігалося. Закінчився рік для „Вереса” виїзною нічиєю проти третього складу „Динамо” – 1:1. У підсумку – лише вісім очок і впевнене останнє місце в групі „А” другої ліги.
Потрібні зміни
Ось такою жахливо-провальною вийшла минула осінь для футболістів „Вереса”. На мою думку, винними у такому плачевному результаті є усі – керівництво клубу, що, при усій своїй небайдужості та бажанні кращої долі рівненському футболу, так і не спромоглося знайти таких потрібних „Вересу” інвесторів; тренери команди, насамперед Микола Волков, котрий спочатку не помітив моменту виникнення кризи у команді, випустивши важелі впливу на команду зі своїх рук, а потім вже був не в змозі щось змінити, іноді дивуючи деякими своїми тактичними рішеннями; і нарешті гравці „Вереса”, більшість з яких далеко не завжди демонструвала зарядженість на боротьбу, а інколи навіть проявляла байдужість до подій, котрі відбуваються на полі.
На футболістах хочеться зупинитися окремо. Як на мене, на хороші слова у матчах першого кола заслуговують не так вже й багато гравців. Це досвідчені захисники Віталій Шевчук та Анатолій Коломієць, а також гравці середини поля – Віталій Сидоров, нев’янучий 37-річний капітан команди Андрій Федорчук, і дуже перспективний Юрій Скороход. Саме двоє останніх футболістів були найкращими у складі „Вереса” в першій половині сезону 2006/07. Що ж стосується доукомплектації команди, то підсилення потребує насамперед лінія нападу – команді не завадило б придбати нових форвардів та захисників атакувального плану. Особливо нині „Вересу” бракує нападаючих. З гравців цього амплуа в команді – лише один Володимир Никончук, та й той не завжди відзначається результативністю, і втомлюється під кінець поєдинку. Президент „Вереса” Святослав Власюк в нещодавньому інтерв’ю підкреслив, що можливий варіант запрошення у команду тренера з однієї з сусідніх областей, який, у свою чергу, приведе з собою і когось із гравців. Такий варіант був би оптимальним. Усі пам’ятають успішну роботу в Рівному львівських фахівців Василя Сондея, Павла Іванчова, та особливо Романа Лаби. За часів роботи згаданих спеціалістів наша команда завжди була потужним колективом, й могла дати бій будь-якому суперникові. Отож, з нетерпінням будемо чекати новин з розташування команди. Час покаже...
Якою буде весна?
Наостанок хочу зазначити, що робити трагедію з проваленої „Вересом” першої половини чемпіонату – передчасно. Згадайте хоча б сезон 2000/01 років, коли рівняни після такого ж невдало проведеного першого кола чудово провели другу половину турніру, і, у підсумку, посіли місце в середині турнірної таблиці. Сподіватимемося, що та історія зі щасливим кінцем повториться і цього разу. Але щоб так воно і сталося усім потрібно серйозно попрацювати взимку.
Павло ДУТКО